Часто кажуть: «ясні зорі,

То найкраще в цілім світі».

Чи гадає хто при тому,

Що за світом є ще кращі?

Уночі у сонних мріях

Летимо ми геть од світу,

Хто летить в безодню чорну,

Хто в сріблясті емпіреї,

Хто хаос непевний бачить,

Хто з зірками водить коло,

А як тільки сонце гляне,

І хаос, і зорі зникнуть.

І хаос, і зорі зникнуть,

Стане рівно, ясно, біло,

Мов у зшиточку чистенькім

Школяра, що добре вчиться.

Але єсть на світі люди

Необачні, безпорадні,

Що й при світлі сонця бачать

І хаос, і ясні зорі,

Кращі зорі, ніж небесні,

І хаос, темніший пекла.

Люди ті не знають світла,

Як там рівно, ясно, біло.

В тих людей життя буває,

Мов порізнені листочки,

Де написані поеми

Божевільного поета.

Люди ті не знають світу,

Але й світ їх теж не знає,

І говорить, що життя їх –

То писання божевільних.

 

18.07.1900