Я вас намалював, недовірки святині,
Худителі ключа живого Гіпокрени.
Чудовищем гидким довіку на Вкраїні
Стояти буде образ ваш мерзенний.
І дітям матірки віддалеки на його,
Як на пекельний лик, показувати будуть,
Не зневажателя натхнення пресвятого,
І діти Абадонну не забудуть.
І, як в німих віках потоне Україна,
Наде ню чудищем гидким стояти буде
Моя гидотою безсмертная картина
Щоб гидували вами вічно люде.
Радосте, небесна іскро! В райську церківцю твою, Ніби крильми, линем бистро У гарячому хмелю…
Читати далі »
"Ой скоро світ буде, Прокинуться люде, У всяке віконце Засіяє сонце…
Читати далі »
Чи згадуєш, земляче, край той пишний, Де річеньки блищать сріблом текучим, Де, мов кармазин, червоніють вишні І дишуть медом пасіки пахущим…
Читати далі »
…
Читати далі »
Ой чого, чого В славнім Гадячі В усі дзвони задзвонено? Ой чого, чого…
Читати далі »