…з обличчя витирати піт,
липневу спеку проклинати,
шукати затінку й чекати,
коли в саду достигне плід
і можна квасити, солити
цей плід, спекотою налитий,
а потім охолоне світ,
і на калюжах лід, а потім
надати полиску чоботям
і на снігу лишити слід,
і плід, заквашений, солоний,
в дубових бочках охолоне,
а потім віхола, політ
снігів, і нескінченні ночі,
короткий день, і мерзнуть очі,
на сотні верст, на сотні літ
всю землю кригою укрило,
і білий холод ріже тіло,
і вже весни жадати слід,
січневу хуґу проклинати,
тепла шукати і чекати,
коли в саду побачиш плід…