Вітре буйний, непощадний!
Маєш силу ти велику:
Через степ, діброви й море
Дмеш і крутишся одвіку.
Як солому, серед лісу
Дуба з коренем положиш;
Я ж один стою нерушний, —
Ти зломить мене не зможеш.
Ревучи, великі бурі
Понад мною пролетіли,
Та зігнути не зігнули, —
Тільки серце надломили.
Студень дує округ його,
Бо йому минуло літо;
Чи воно розкошовало:
Цвіт і корінь — все побито!
Що ж, воно й перегоріло
І, як злото, чисте стало;
Так зате його навіки
Вкрило чорне запинало.
Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці… …
Читати далі »
Проліта мій вік, як буйний Вітер понад морем, Бідний долею ясною, Та багатий горем. І дивлюсь я округ себе Од краю до краю: Що ж… …
Читати далі »
Ще роса з житів не спала, Ми взяли бруски й клепала І з зорі Гострим коси, в ручку йдем, Колос під ноги кладем — До… …
Читати далі »
…Глянь у поле: по коліна Досяга трава; Сонце, жито і ярини Яр'ю облива. Подивись на прозір річки, Як її вода, Ллючи хвилі… …
Читати далі »