так воно кінчається

дощі впадають у води підземні
нуртують ключі під бруківкою площі
теплі мов пульси
мов поклінь руки

дворами де ходять спогади і діти
минає тиха кропива
виростає спориш на уламках кераміки

кожен камінчик має форму листка
дерева гострі як промені
або кулясті як вежі

задивімося в мотоцикли
посипані насінням клена
в металеве гаддя решіток
в ліхтарі вуличного освітлення
або в будинкові номерні знаки

сьогодні так треба
вшанувати плечі перехожих
зморшки квітів
на шкарубких фасадах
меморіальні дошки
телефонні кабіни
трав’яні годинники
увесь цей біос
всю цю архітектуру

тут відбувається життя
тут воно не кінчається