Юрій Андрухович

Агов мої маленькі чортенята!

Агов мої маленькі чортенята!
З-під свити я вас випущу на світ -
туди, де кров з любов'ю черленяться,
де пристрастей і пропастей сувій...
Я - ваш отець, тож будьте мені вірні!
(які невірні рими в голові!),
але коли до серця входять вірші -
прекрасні, наче крила голубів,
які тоді надії!..

Отож - на світ, за діло, чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!

З риторик і поетик академій -
гайда на площу, як на дно ріки!
Підслухані у вирі цілоденнім,
ті рими - вчителям наперекір
(у вчителів, здається, перекір)!

[Або в поля, як на зелену прощу -
читати вірші травам і вітрам!...
І постарайтесь, я вас дуже прошу,
щоб явір тихі сльози витирав,
щоб небо, нахилившись, наслухало,
щоб завше був натхненний соловій...
Хвалу воздавши часові зухвалу,
звірят і пастухів благословіть!..

Отож - на світ, за діло, чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Юрій Андрухович»