один незграба згруб,
він мав єдиний зуб.
той зуб йому пече,
бо в лід поклав плече.
йому засиній лід,
бо йде свині услід.
йому свиня звиня,
бо в ліжку та свиня.
йому те ліжко дзяв,
бо взяв і шейха взяв.
той шейх такий, що аж,
малює свій пейзаж,
тоді в пейзаж торррох,
ще й рявка: хенде хох!
ще й задруга бабах,
і зала на бобах.
той зуб у крівцю плюх,
ще й зубів капелюх.
той лід трафляє шляк,
та свинка: ґутен таґ,
те ліжко тане й це,
той шейх ізніс яйце,
пейзаж від болю — ник
і у рушниці зник.
незграбі в серце — дмух
духмяний нерва дух.