не ті що стріляли у спину
не ті що прийшли як святі
а потім свою Україну
від себе ховали
не ті
що знали як вої вмирали
а потім цвіли в забутті
на площі бо сурми заграли
не ті моя рідна не ті
лише крізь діряві мішені
угледіли скорбні шляхи
стискаючи попіл у жмені
ховаючи зброю в дахи
Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова…
Читати далі »
Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі…
Читати далі »
Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках — від моху — попелисту…
Читати далі »
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її…
Читати далі »
А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в тих бесагах за море повезли…
Читати далі »