марієчка на ліженьку
голила ліву ніженьку,
ніженьку.
тоді до правої, а та
чорноволоса чорнота,
чорнота.
побрите звабило карла,
ото вже брат карло горла,
о горла.
марічко, о коли б я міг
собі цю пару гарних ніг,
гарних ніг.
бери, мій брате, ось і я,
у небі місяць нам сія,
нам сія.
ніщо не є ніжніше, ніж
у бутерброді ніжний ніж,
ніжний ніж.
марічко, чом ридаєш ти?
бо черевики без мети,
без мети.
марічка янголиченька,
така смілива з личенька,
личенька.
карло достоту чортеня,
на чотирьох плиг-плиг щодня,
плиг щодня.
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »