„— В белом венчике из роз
Впереди Мороз.
— Мороз?”
(Позаблокове)
Ото вже братія строката —
Від ката і до адвоката,
Ото вже братія громохка,
Ще й чохка, тьохка, цвьохка, рохка.
А скільки їх? Та до холери,
І всі прикуті до галери —
Кавалеристи й кавалери,
Ветеринари й ветерани,
А ще юристи й танцюристи,
А ще расисти і русисти
(диви, тирани!),
А ще злодюги й комуністи
(кому здихати, кому їсти),
Чи пак, бандюги й комунари
(кому свобода, кому нари),
А ще плейбої,
А ще плебеї,
Протоєреї,
Просто євреї,
І творить власний прецедент
Новопосталий президент,
І пнуться до нової юшки
Творці, творюги і творюжки,
Арештократ і торбохват,
І президентський апарат
(а цей — стократ),
І гегемон, і графоман,
І людожер (який гурман!), —
Усі — в гаман
(шарман!),
Ідуть людопаси,
Ідуть людолови,
Пророки нічого,
Богове полови,
Нікому братове,
Ніщо посадове,
Ідуть навманці
Людці.
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »