Все було на роду:
Скуштував і біду,
І сваволю гірку -
Як велось на віку.

Пломеніли вуста
І німіли щораз:
Ще на гірші літа
Рвійно кидало нас.

Не корилась душа,
Снивши сум самоти.
Не торкнулась іржа
До її чистоти.

Виживала в нужді
На воді, лободі.
І сьогодні вона -
Вся до дна - глибина.

В цій - і гнів, і любов,
І світання зірниць,
І розкрилля обнов,
І щедрівка для птиць.

Всім жадана вона,
Паче вогник з пітьми.
Мов співуча струна.
Що звучить між людьми.

З неї - поклик повстань,
Животвору вогонь,
І спокута ридань,
І ласкавість долонь.

З неї - титла моя.
Кожне слово мос...
Знов стрімка течія
В серпе хвилями б'є.