Священного братерства хліб
несу, немов ужинок з поля.
Не одцвітае серця цвіт,
не заростає братства слід,
що нам дарує щедра доля.
Одвічного братерства хліб
нестиму в зоряне прийдешнє,
у поступи синівських літ,
у рукотворний добрий світ,
що починався з людських звершень.
Співучого братерства хліб
несу в душі, у кожнім слові,
як сонця непогасний схід,
як почуттів і дум політ,
що зіткані лише з любові.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »
До всіх зіниць, до всіх зірниць я піднімаю спраглі руки. З дітьми і голосами птиць…
Читати далі »