Зиновій Блюм, король шинків і яток,
рожевих лярв улюблелий кумир,
літав по крамарях, немов упир,
і, ніби кров, смоктав із них податок.

Його стрічали радісним «вей мір!»
Під усмішкою, що солодша паток,
він позбавляв їх золота й дівчаток,
але, на жаль, порушив міру мір.

З тюрми його звільнили вже совіти —
сяк-так почав по-руському триндіти
і висунув на службу сам себе.

По лікті у кишках, немов анатом,
навчився водку жрать, ругаться матом
в енкаведе, а згодом емґебе.