Заголубів барвінок у садах,
Травневе небо теж заголубіло,
Вишнева гілка стала біла-біла –
Розквітла вся на голубих вітрах.
Ти ще в житті своєму не любила,
Та серце б'ється в грудях, ніби птах,
Що вилетів з гнізда і в небесах
Відчув, як солодко тріпочуть крила.
Тебе побачивши, веселі юнаки,
Мов гілочку вишневу, на віки
Візьмуть у серце, будуть пам'ятати.
Коло воріт ходитимуть твоїх,
В тривогах ночі пропливуть у них,
Але тривожитись найбільше буде мати.
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »