За луками, за лісом голубінь –
Льодком закута річенька Ірпінь.

У лісі тиша, біла і німа,
Над снігом заколисано дріма.

І дот, що ледь видніє за горбом,
Вдягнувся також в сніговий шолом.

Я йду і йду, біліє голова,
Невтішні в серці гніздяться слова.

Десь дятел стукнув, забринів сучок,
І я прокинувсь од важких думок...

Ех, Сеню, Сеню, все тут замело,
Затихло іволги співуче тремоло.

А пам'ятаю, як ми навесні
Вслухалися в ті звуки чарівні.

Вслухалися, і весело було
Нам слухать іволги промінне тремоло.

А зараз сніг, над снігом голубінь –
Закута в кригу річенька Ірпінь...