Микола Сингаївський

Відлуння

Показала синиця
багатство своє,
поманившії у стишений гай.
І з гущавини голос мені подає:
– Відгадай... Відгадай... Відгадай.

Я твій голос почув,
мов синицю в гаях,
де, мов хлопчик, дзвенить водограй.
Наче спомином кликала юність моя:
– Доганяй... Доганяй... Доганяй.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.