Микола Сингаївський

В зелених татрах

Просинаються Татри,
як зелені ведмедиці.
Струшують сині тумани
і поволі ідуть умиватись.
А потім довго вдивляються
в сині озера,
в ріки-бистрини.

Просинаються Татри –
і потягаються, як жінки спросоння.
А мені страшно їх налякати
в цій озонній,
п'янливій,
ворсистій тиші.
Лише електрички
їх на світанку безжально будять,
залишаючи у лісах
металеве,
із вранішнім передзвоном, відлуння.

А хлопчаки проснуться пізніше
і йтимуть у Татри –
збирати крихти срібла
і голоси передзвонів.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle