В матерів не одна дитина.
У дитини – мати одна.
Так і в мене моя Україна,
Рідна серцю навік сторона.
Я учився по ній ходити,
Воду пив із її джерела,
Я не можу її не любити
За життя, що мені дала.
З колискової пісні голос
Перейняв у дитячі дні,
А пшениці достиглий колос
Нашумів про любов мені.
Я несу цю любов між люди,
Світлий серцем, неначе зоря,
Бо вогнем загорілись груди,
Непогасним вогнем Кобзаря.
В матерів не одна дитина,
У дитини – мати одна.
Так і в мене моя Україна,
Рідна серцю навік сторона.
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »