У арфи струни – золоте проміння,
Торкнеш рукою – ніжно забринить,
Освітить серце, душу звеселить,
Як жайвора співаночка весіння.
В любові струни – пряжа чарівна,
Щасливий той, хто пряжу ту сплітає.
Вона, як арфа, співами лунає,
Буяє цвітом, як в садах весна.
Будь ніжною, коли душа кохає,
Щоб не порвалась ні одна струна.
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »