Тиша на острові нашому.
Хоч і не затишно нам,
правду свою не розкажемо
навіть весняним вітрам.
Острове,
острове,
острове…
Латка в огромі стихій –
прочерк у замислі господа –
бинда поганських надій.
Бинда, у гриви заплетена
коників наших зірких…
Де вони, острове? Де вона,
господи?
Хто з вас затих?
Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова…
Читати далі »
Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі…
Читати далі »
Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках — від моху — попелисту…
Читати далі »
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її…
Читати далі »
А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в тих бесагах за море повезли…
Читати далі »