У вікна - дощ. У серце - осінь.
Ні перейти, ні переждать.
А може, й нам, кохана, досить
за теплим літом сумувать.
Пора до осені звикати,
що зацвітала до двора.
І нам прощатись і прощати -
така пора... Така пора.
У вікна - дощ. У серце - осінь.
Ні перейти, ні переждать.
А може, й нам, кохана, досить
за теплим літом сумувать.
Пора до осені звикати,
що зацвітала до двора.
І нам прощатись і прощати -
така пора... Така пора.
Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.
Cackle
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »