Так складалось у нас на роду:
жив я пристрастю,
болем,
любов'ю.
До людей, мов на сповідь, іду,
не лукавив я, доле, з тобою.
Нам судились дороги круті,
будем труднощі разом долати.
Приготуйся до всього в житті –
неминучі падіння і втрати.
Та душа відчуватиме злет –
до мети на шляху стрімкому...
Те, що мусить сказати поет,
не дано сказати нікому.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »