Стара гуцулка закурила,
і люлька файка задиміла,
липневий дощ упав,
і трави, що до ранку впали,
з дощем запахли-застогнали…
П'янка петрівка трав!
В легкім, блідім димку безпечнім
копиці скидав я над вечір.
Сіна мої, сіна!..
Бесаги їй завдав на плечі
і в довгім погляді старечім
розвіявсь, як мана.
Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова…
Читати далі »
Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі…
Читати далі »
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її…
Читати далі »
Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках — від моху — попелисту…
Читати далі »
А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в тих бесагах за море повезли…
Читати далі »