Scorn not the sonnet, critic
Wordsworth
Суворий Дант не зневажав сонета;
Петрарка в нім кохання виливав;
Кохався в грі його творець Макбета;
Про сум гіркий Камоенс ним співав.
І в наші дні чарує він поета:
Вордсворт його за речника обрав,
Змінивши світу марного тенета
На хвилювання вільних вод і трав.
У горами лямованій Тавриді
В його рядки, суворіші від міді,
Співець Литви чуття свої вкладав.
У нас іще його не знали діви,
Коли для нього Дельвіг забував
Гекзаметра священного мотиви.
У теплі дні збирання винограду ЇЇ він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх…
Читати далі »
Старі будинки ажурові І кожен камінь — вічний слід Давно минулої любові, Умерлих літ, безсмертних літ…
Читати далі »
Любов чи ні — не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти — одна…
Читати далі »
В глибокому затоні, Далеко од людей Цвітуть лілеї сонні, І тихо круг лілей…
Читати далі »
Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки, Напівзабуте знову мріє, Як помах милої руки…
Читати далі »