Скоро свято: вся столиця російська
закипіла так, мов повстали гнані
і голодні. Я нагадую псиська,
що натрапив на слід цитрин, бананів,

і, спрямований чітко, як у безмежність,
я собі здаюся майже трамваєм.
Нам, їй-Богу, потрібна вкрай незалежність:
торгувати з Кореєю, Парагваєм,

Палестиною, Хіною, Барбадосом
у портах над Понтом (Херсон, Одеса).
Каравани трюмів із кальвадосом,
коньяку і хересу буйні плеса,

і, крім того, перець, імбир, гвоздика,
чорне дерево, біла слонова кістка…
А поки що — ця біганина дика
по чужій столиці. І погляд псиська.

Та й, сказати правду, пан Єлисєїв
став не той, що був, не ті ананаси,
а на нас поклав, як кажуть в Расєї.
Анаші нема. І юрмище ласе

до видовищ, хліба (знак метрополій!),
невтоленно жебрає крихти, фрукти.
І надходить ніч у столиці голій.
Це послання можеш віддати вдрук ти.