Що тебе пригинає
до сирої землі?
Це твоя тайна таїн
дотліває; в золі.
Ця зола це вчорашня,
це не дим – це туман.
Ця земля вже не наша.
Це спасенний обман.
Ніби ватра колишня,
що нагріла цей край,
нині нам найрідніша…
Пригинай! Пригинай!
Дуже тихо стукоче
непомітна зола.
Щоб не зрадили очі,
гнеться шия вола.
Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова…
Читати далі »
Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі…
Читати далі »
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її…
Читати далі »
Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках — від моху — попелисту…
Читати далі »
А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в тих бесагах за море повезли…
Читати далі »