Поле честі - то поле роботи,
І тому добротворне воно.
Там виходиш ти грозам супроти
І плекаєш, мов душу, зерно.
Поле честі - то поле врожаю,
Що посіяно - все для життя,
Щоб у наспівах рідного краю
Усміхнулись і мати й дитя.
Поле честі - то поле любові.
Де і радість, і сум не чужі,
І чекання твої вечорові,
І гарячі світання душі.
Поле честі - то поле надії,
Де, мов доля, зернятко твоє,
Де, мов ранок, душа молодіє -
І щедріша до світу стає.
Поле честі - то поле зростання,
Де людина душею зроста...
Збережімо назавжди кохання -
Найсвятіші свої почуття.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »