Низько-низько розстелився
Туман по долині.
Там звив собі соловейко
Гніздо на калині.
Коли квітом забіліла
Калина весною,
Витьохкував соловейко
Пісню над рікою.
Витьохкував про кохання.
Про щастя пташине.
А гніздечко, мов колиску,
Гойдала калина.
Оперились пташенята,
В ірій полетіли.
На калині, на гілочці,
Гніздечко лишили.
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »