Думаю про величність
поета, творця.
На вічність,
на вічність
працює талант до кінця.
Я чую кларнети –
і сонце видзвонює в мідь.
То словом поета
позначена вічність і мить.
А в ньому озвуться
і спів, і життя – до кінця.
То грім Революції
вирує у серці творця.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »