Пахне сніг вишневою корою,
Пахне синім проліском весни,
Це тоді, коли я йду з тобою
В царстві зимової тишини.
Падає той сніг, летить із неба
(Ситечком хтось трусить з висоти).
Як же важко жить мені без тебе!
Як приємно, коли поруч ти!
Сійся, сніжку, сійся на доріжку,
Хай вона веде нас до весни!
Ти найкращий, найчистіший, сніжку,
В царстві зимової тишини.
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »