Милий, милостивий Боже,
хай від чорта всім поможе
ласка Божа переможна —
а мені і з чортом можна.
Хай під ковдри чи під рядна
з паном пані йде порядна —
хай сопе довіку й нині
свин у пазуху свинині,
ти ж бо став до них на чати —
виручати, обручати.
А мені б — чортячі вічі!
Став на карб, а хочеш — двічі.
Порятуй, не полиши ти
всіх спроможних согрішити.
Я ж по гріх — в огонь і воду,
дай нагоду гріховоду.
„Кожен”, себто кожна шавка,
хай на мене дзвінко дзявка:
поведінка геть безбожна.
Став на карб, та й двічі можна.
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »