Нажив я воло тут, на риштуванні,
Високий розмальовуючи звід;
Нажив я воло, як ломбардський кіт,
Що залюбки п’є воду, повну твані.

І груди, наче гарпії захланні,
Напнулися, до шиї спух живіт,
Заляпав пензель фарбою мій вид
І випростати спину я не в стані.

Від поз таких зіщулився і зблід,
Залізли крижі аж попід печінку,
І клубам противагою став зад.

Мене, мов арку, скаралючив ґніт, —
Зігнувшись, дерся малювать на стінку,
А долом твердо йшов би я навряд.

Думки із мозку пнуться так не в лад,
Як з гнутої рушниці духової
Вистрілюються скривлено набої.

Дарма з моєї праці отакої
Милуєшся, Джованні, — як не є,
Живопис — то мистецтво не моє.