У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі
І поклавши кучеряву на плече голівку:
— Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. —
Мартин губу закопилив і сказав суворо:
— Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро.
Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно.
— А я, — каже йому жінка, — щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря і про тебе мріять. —
Мартин її приголубив: — Ах ти ж моя зоре!
Сиди краще біля мене і думай про море.