Мово моя колоскова,
Сестро-порадо шовкова,
Житимем вічно з тобою,
Рідною і дорогою.
Поки ти будеш на світі,
Буде народ твій в зеніті,
Будуть усі шанувати,
Ніжність твою прославляти.
Коли ж тебе в світі не стане,
Серце від болю зів'яне.
Тож берегтиму щоднини
Кожне словечко-зернину.
Хай розростається нива,
Хай колоситься щасливо,
Хай по усій Україні
Линуть пісні солов'їні.
Мово моя колоскова,
Сестро-порадо шовкова,
Вічні ми тільки з тобою,
Рідною і дорогою.
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »