Моє покликання – робота,
першооснова всіх основ.
Все прагне до живих обнов
і до щоденного польоту,
як птиці прагнуть до дібров.
І повторю я знов і знов:
це – наша праця і любов.
В роботі – вся краса людини,
найвища істина життя.
У колоску – твої зернини,
в підмурках є твої цеглини.
І марно ти не жив ні днини,
а прагнув звершень і звитяг.
І заповітом для родини –
видніються твої вершини,
твоєї долі гордий стяг.
В роботі – в щедрім пориванні,
мов чисте сонце на світанні,
душа висвічує всі грані,
і в ній вирує бистрина.
Робота – у людськім жаданні,
робота – в кожному дерзанні,
моє покликання – вона.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »