Міста виростають із вічності,
з глибоких тисячоліть...
З небесної таємничості
над Києвом грім гримить.
Міста виростають з прийдешності,
з майбутніх сторіч і днів.
З твоєї, народе, щедрості
над Києвом день завеснів.
Міста виростають з творчості,
з людських трудів і сивин.
І грає промінням зодчості
над Києвом сонця дзвін.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »