Марко гроші позичає — голубом туркоче,
А позичить — зволікає, віддавать не хоче.
Раз його один знайомий здибав та й питає:
— Ти коли повернеш гроші? Рік уже минає. —
Марко зсунув капелюха, схожого на миску.
— Зараз, — каже, — подивлюся, чи ти є у списку. —
Взяв блокнотик, посміхнувся і сказав ласкаво:
— Є у списку, не хвилюйся, поверну, їй-право.

Через рік знайомий Марка знов зустрів у парку.
— Ти коли повернеш гроші? Май же совість, Марку!
Хитрий Марко крутить носом, схожим на редиску.
— Зараз, — каже, — подивлюся, чи ти є у списку.
— Це ганьба, — скипів знайомий. — Що ти за людина?
В тебе совісті лишилась хоч одна краплина? —
Марко гордо подивився і у боки взявся:
— Ти чого це розходився? Що ти розкричався? —
І додав, під носа ткнувши ручку-самописку:
— Ще раз тявкнеш — бідний будеш. Викреслю зі списку!