Мала щілина в греблі – то біда,
Нехай з заліза гребля і бетону,
Нехай в основі і каміння тонни,–
Розірве греблю весняна вода.
Отак в бою, отак і в обороні:
Пролізе в щілину змія руда –
І гине всюди сила молода,
І ллється задаремно кров червона.
Хто у житті шукає цю щілину,
Подобу бачу в ньому я зміїну
І гнівом і ненавистю киплю!
Коли вона вилазить на дорогу
Мого народу – серцем б'ю тривогу
І чоботом отруйну гадь давлю!
Вечорами пахнуть матіоли, Тихо листям липа шелестить. Я тебе люблю і вже ніколи У житті не зможу розлюбить…
Читати далі »
Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані…
Читати далі »
І на Вкраїні білі ночі! Це коли ніжним білим цвітом Черешні в селах зацвітають, Коли в садах буяє повінь…
Читати далі »
Мене питають: «Ти чого мовчиш? Чого задуманий, зажурений сидиш?» А що сказати їм – не відаю, не знаю: Я в мить таку з тобою розмовляю…
Читати далі »
Я маленький, я русявий... А мати ласкаво: «Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати…
Читати далі »