Юрій Андрухович

Літо меншає, і звужується коло

Літо меншає, і звужується коло —
нині площа провінційна і тісна.
Відцвіла, немов остання скрипка соло,
пізня липа, неспокійна і рясна.

Пік туризму. Новоспечені прочани
пролітають, наче збуджені рої,
чорним трактом, що веде в Богородчани,
в богородичні ожинові краї,

І мандрують у липневий центр Європи,
до відімкнутих копалень і печер,
де річки летять, напружені, як стропи,
а забута глибина від них тече.

Ось вона — в розмитих чашах наших вулиць!..
В мить осяянь видно землю всю до дна:
там оті, що мандрували й повернулись,
аж замкнулась непідкупна глибина…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Юрій Андрухович»