Півкопи в гамані,
в кишені пів-алтина,
вже задруга мені
то грека, то латина,
вже задруга, вже за-
синатиму, адзуськи:
така мені шиза —
балакать по-французьки,
півкопи для сільпо,
балакаєш незле ти,
поїхали, всі по-
рибалим біля Лети,
згадаєм отам-о
латину похоронну,
а рибу оддамо…
ну, як його… Харону.
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »