Без родини тижні й тижні
Тут конаю від обиди;
Ще й готую дивовижні
Для мучителів обіди.

Швиргонули диво-рибу,
Видно все її очищу,
Найніжніше сотворіння
Закатруплю і очищу.

Маю вбити, ще й покласти
Найгострішої присмаки,
Найжирнішої омасти
Для садюги-розумаки.

Та коли я тут перцюю,
Щось перчу і щось мусолю,
Поміж пахощів нестерпно
Рине марення про волю!

Без родини довгі тижні
Тут конаю від обиди!
Ще й готую дивовижні
Для мучителів обіди!