Єдина
В лісах застає мене темна година,
Як музика в місті зненацька за рогом.
Я чую: пасеться узліссям єдиноріг,
Не плутати з носорогом!..

Я брав тебе, як фортечні мури,
Я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг.
А зараз ніч, як великий мурин,
І тужно голосить єдиноріг.

Він - рідкісний звір, я галопом розсуну
Пахучі кущі і галявини, там
Він пив, наче воду, кожну красуню,
Та я навіть подиху з тебе не дам.

Він лагідний звір і тонка в нього шкіра,
Зламається спис назавжди, мов жердина.
Я навзнак засну біля вбитого звіра,
Прохромлений рогом. Єдина...