Йде мати і дитя несе,
ховається в дорозі.
її під зорями спасе
короткий сон у стозі.
Якраз під зорями Різдва
я — стіг сухого сіна.
Овеча тепла голова,
повисмикавши зліва
найтонші стебла золоті
дитину гріє, лиже.
Я тут поліг. Я — сіна стіг.
Зі мною веселіше.
Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова…
Читати далі »
Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі…
Читати далі »
Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках — від моху — попелисту…
Читати далі »
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її…
Читати далі »
А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в тих бесагах за море повезли…
Читати далі »