Я не кобзар і не співець,
Який чарує світ сьогодні,
Але завжди, мов скарб сердець,
Любив, люблю пісні народні.

Чи українські мелодійні,
Такі багаті, як життя,
Чи то російські – тихі, мрійні,
Як материнські почуття.

Я їх співав і горював,
І в серці болі не стихали,
Бо в ті пісні народ вкладав
Велике горе і печалі.

Де не бував я, не ходив,
Завжди співав пісні народні,
Та над усе люблю мотив:
«Повстаньте, гнані і голодні!»