Ген понад гонами літ
пам'ять ще з юності спогади стеле.
Музика. Творення. Хліб.
Чую тебе, моя земле.
Прагне душа до обнов,
мов до засіву щорічного поле.
Пісня. Жадання. Любов.
Чую тебе, моя доле.
Прагнем до звершень, звитяг,
цвітом і плодом наснажуйся, днино.
Віра. Братерство. Життя.
Чую твій клич, Батьківщино!
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »