На цьому світі стільки ірреального,
Шукаємо тверду земну основу.
Грудневе пиво біля кафедрального,
Грудневе пиво біля кафедрального
І сірий день мугиче боса-нову.
Відлига, як сльоза над містом лине,
Автобуси приходять і відходять.
І в наших кухлях писаної глини,
І в наших кухлях писаної глини
Колишеться гірка бурштинна подать.
Ми так цього тепла затято прагнули,
Мов вимерзле пагіння винограду.
Ворони, ці маленькі чорні ангели,
Збирають на фронтоні чорну раду.
І тане сніг, в якому так намішано,
Пісок і сіль, тяжкі земні мірила.
І ми в холодні кухлі тепло дишемо,
І ми в холодні кухлі тепло дишемо,
І дивимось як мають чорні крила.
Індія починається з того, що сняться сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони — наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом. Просто чуєш…
Читати далі »
Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, — всі радощі світу вляглися до ніг…
Читати далі »
Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій…
Читати далі »
Агов мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ - туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій…
Читати далі »
Я міг би гнати тепле стадо — мене б життя кудись несло, або пізнав би легко й радо просте корисне ремесло…
Читати далі »