місто зітхнуло на вищім регістрі
ґотика гостро випнута кість
зупиняю дійство на самому вістрі
хтось біля мене яблуко їсть
неба облатка
барокко арок
змальований крейдою сірий фронтон
як це схоже
на профілі секретар-друкарок
гіпсові голівки німих мадонн
все навіки колективне фото
в мить просвітлень
і тремких затиш
паперова вічносте кам’яна марното
як ти сяєш ніби летиш!..
Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, — всі радощі світу вляглися до ніг…
Читати далі »
Індія починається з того, що сняться сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони — наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом. Просто чуєш…
Читати далі »
Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій…
Читати далі »
Агов мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ - туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій…
Читати далі »
Панове публіка, для трепету і млості, для гостроти і свіжості в серцях репрезентуєм підземельні кості. Панове, всі ми ходим по мерцях…
Читати далі »