(уривок)
Є у нас великий сад,
в нім росте усе підряд:
редька, рожі, бараболя,
кипариси і квасоля.
Вчора садом я іду,
бачу — диво у саду:
кактус-велетень, — породу
я таку не бачив зроду:
замість гострих колючок —
їжачок та їжачок.
(уривок)
Є у нас великий сад,
в нім росте усе підряд:
редька, рожі, бараболя,
кипариси і квасоля.
Вчора садом я іду,
бачу — диво у саду:
кактус-велетень, — породу
я таку не бачив зроду:
замість гострих колючок —
їжачок та їжачок.
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »