1

На скроні, де ще б'ється тепла жилка
тремтить пелюстка. Черешнева мла.
Червоним ще не правлена помилка
Ти вже її шукала

й не знайшла.

В десниці долі шабля – не указка.
Ллє й таблиця долі не страшна,
допоки є між нами перша паска
дитинства.

Цвітом

свячена

вона.

2

Святили паску черешневим цвітом –
черешня на великдень розцвіла
і подихом, пелюсткою сповитим,
хитнула запах свіч…

Не рання мла,

а ніч,

прошита колом свіч,

зосталась.

У тьмі

навколо церкви –

коло свіч.

За ними нас не видко – мов сховались.
Ми рідко сходим з родових сторіч.

Ми свічі простягнули з темноти
і грієм губи цвітом черешневим,
незримі

над могилами

під небом…

А свічі палахтять – до хрипоти,
за руки взявшись: вирватись, втекти!
Та вже світає

цвітом

черешневим.

Черешне-сестро, паску посвяти.