Душа працює безнастанно,
життям напружено живе:
то зануртує океанно,
то в гавань тиху запливе.
Підніме райдужні вітрила,
щоденно прагнучи в зеніт.
Тож є в її глибинах сила,
щоб осягнуть безмежний світ.
І їй спочинок тільки сниться,
турботи дня їй не чужі.
Вона цілюща, мов криниця, –
джерела б'ють з глибин душі.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »